Лип 28, 2022
113 Перегляди
2 0

Місця об’явлення Богородиці в Україні

Опубліковано

Об’явлення Пресвятої Богородиці — надприродна, чудесна поява Пресвятої Богородиці, через Святого Духа, людям-візіонерам та пророкам, даючи їм одкровення про Божу Волю.

Святи́й Дух (грец. Άγιο Πνεύμα, лат. Spiritus Sanctus) — у більшості течій християнства Бог, одна з трьох іпостасей Святої Трійці нарівні з Богом-Отцем і Богом-Сином. Розділ богослов’я Святого Духа називається пневматологією.

Граматичний рід слова «дух» – жіночий у староєврейській та староарамейській мові, і середній у грецькій. Окрім того в латинській мові слово spiritus чоловічого роду.

Заглина

Заглина —частина села Монастирок Жовківського району Львівської області. В XVII столітті біля села діти пасли худобу на місці де раніше був монастир отців Василіан. Серед них була дівчинка Маруся, якій під час молитви з’явилася Діва Марія. Вона розповіла односельчанам і священику про те, що їй з’явилася Пречиста Діва і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Були і такі, що сміялися з неї та глузували. Дитина плакала. Але раптом підвела очі вгору і знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказали: “Вона тут, я її бачу”. За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело. З того часу і донині місцеві жителі джерело називають “Марусею”. У 1872 році єпископ Перемиський Іван Ступницький надав джерелу у Заглині статус відпустового місця і 13 вересня тут щорічно святкують празник Положення пояса Пречистої Діви Марії.

Це місце, поряд із Уневом, Креховом, Страдчем, Грушевом входить до числа найвідоміших паломницько-відпустових місць Львівської області.

У XV – ХVІ ст. на Монастирській горі була розташована обитель монахів-втікачів ордену отців василіян, які у ньому проживали тимчасово. Монахи тут переховувалися від нападів татар. Цьому також сприяла заболочена місцевість, яка захищала від неочікуваного ворога. Однак, монастир все-таки було пограбовано і знищено татарською ордою, від нього залишилася лише частина муру.

У 1784 р. на місці колишньої обителі звели нову церкву, яка була знищена в часи Другої світової війни. Нині церква Успіння Пресвятої Богородиці – третя сакральна споруда, оскільки від першої залишилася лише дзвіниця.

Грушів

Грушів — 26 квітня 1987 року 12-річна дівчинка Марія Кізим над ранок вийшла зі своєї хати, що стоїть за 100 метрів від храму, і на пагорбі побачили Матір Божу біля старої церкви, закритої за часів СРСР. Більше як через рік, 7 липня 1988 року, у свято Різдва Іоана Хрестителя церкву відкрили й провели відправу. Кожного місяця в ніч з 12 на 13 число тут проводиться відпустова служба для паломників, котрі хочуть висповідатися та прийняти Святе Причастя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Операція "Apollo-11": таємниці, міфи, факти

Звістка дуже швидко поширилась по околиці. На святе місце цілодобово почали прибувати паломники, які чітко бачили видіння Матері Божої то в блакитному, то в чорному одязі. Таку переміну кольорів пояснювали пересторогою Богородиці: якщо навернетесь до Бога, будете на небі, якщо ж ні, попадете у пекло. А це, як відомо, були атеїстичні часи.

Спочатку місцева влада робила всілякі перепони для відвідувачів. Тоді вірні християни звернулись до останнього керівника Радянського Союзу Михайла Горбачова, і він дав розпорядження не перешкоджати прочанам їхати до святого місця.

У день Вознесіння Господнього люди бачили Пречисту Діву востаннє. Розповідали, що над капличкою з’явилося сяйво, у якому виднілись чіткі обриси Божої Матері. Поклонившись на всі сторони, Богородиця вознеслася на небо.

Старожили розповідають, що колись, а саме два століття тому, на місці каплиці Пресвятої Трійці росла стара дуплава верба. Особливість верби була в тому, що на її гіллі висіла ікона Пресвятої Богородиці, а з дупла можна було почерпнути цілющої води. Хто й коли почепив туди образ й дотепер невідомо. Напис внизу ікони свідчив, що виконана вона 1806 року народним іконописцем Стефаном Чаповським. Селяни дуже любили приходити до цієї верби — там вони оздоровлювались. Та таке паломництво до чудотворного місця не дуже подобалось місцевим урядникам, тому вони й сплюндрували святиню — зрубали дерево, закидали нечистотами криницю й знищили паркан навколо. Ікону Пречистої Діви людям вдалось врятувати, сховавши у церкві села Грушева. Та за 15 років, а саме у 1855 році почалась епідемія холери, яка і примусила грушівчан згадати про збезчещене святе місце, яке вони не захистили. Тому, аби уникнути подальшої Божої кари селяни придбали у сусідньому Дорожеві каплицю, на місці якої планувалось зведення нової церкви. Опісля, зрубавши стару вербу, очистили в її дуплі криницю й обклали з середини дошками. А з купленого капличного дерева, навколо криниці спорудили невелику церковцю. Врятований образ Матері Божої люди почепили на стіні. Тоді й минула холера.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Кривава графиня Елізабет Баторі

Церковна комісія, яка теж досліджувала явище у Грушеві, на жаль, нічого конкретного не сказала, попри те, що сюди їхали люди майже з цілого Радянського Союзу. Наявність чуда, звісно, не заперечувалась, але конкретних доказів для його підтвердження було замало.

Зараз про Грушів, як місце появи Богородиці у новітні часи, згадується дуже рідко. Але відомо, що з Америки для іконописця Василя Стефурака надійшло замовлення на створення образу Об’явлення Богородиці в Грушеві. Значить, комусь іще небайдужа доля цієї місцини і тої події, яка мала місце.

У західній частині Грушева є гарна дерев’яна церква Собору Пр. Богородиці. На місці існуючої дерев’яної церкви 1671 року була збудована дерев’яна церква, що оновлювалася 1807 року. 1923 року майстром Василем Турчиняком із Делятина на її місці зведено існуючий храм, який за радянської влади був зачинений.

На пологому схилі північної частини села розташована друга, проте давніша церква — Пресвятої Трійці, освячення якої датується 1878 роком.

Джублик

27 серпня 2002 року в Іршавському районі, що на Закарпатті, в урочищі “Під Джубликом”, яке лежить між Вільхівкою та Нижнім Болотним, біля джерела з’явилася Матінка Божа двом ще зовсім юним місцевим дівчатам – Мар’яні Кобаль (1993 р. н.) та Олені Куруц (1992 р. н.).

Усе розпочалося після обіду в передсвятковий день Успіння Пресвятої Богородиці. Дві сусідські дівчинки на прохання батьків пішли в урочище „Під Джубликом” до джерела по воду. Здавна ця вода вважалася найкращою в окрузі. Тому і приходили набирати її з довколишніх сіл для пиття, приготування їжі. Цього дня, 27 серпня 2002-го року, Оленка Куруц (10-ти років) та Мар’яна Кобаль (9-ти років) прийшли „Під Джублик”. Набираючи воду, Оленка озирнулася й побачила позаду Мар’яни чудову дівчину.

– Дивися, хтось позаду тебе стоїть, – сказала вона подружці.
Та оглянулася, але нікого не побачила.
– Чого обманюєш? – відповіла Мар’яна Оленці й продовжувала набирати воду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Масонські ложі на території України за часів Пушкіна

Минуло кілька хвилин і лише тоді Мар’яна також побачила молоду красиву пані. Діти спочатку налякалися, думаючи, що бачать якусь, як вони висловилися, ворожку. Але пані нічого їм не говорила – тільки спостерігала за ними. Стояла вона на хмаринці, котра не торкалася землі, і була всіяна чудовими живими квітами. Світло-білий одяг, у який була вона зодягнута, був підперезаний блакитним поясом. На голові мала білу накидку. Коли діти, набравши води, пішли від джерела, особа, яку вони бачили, мовчки попливла за ними на хмарині, супроводжуючи їх аж до села.

Діти розповіли вдома про побачене, але батьки не повірили, дорікнувши дітям, що, мовляв, поначитувалися книжок і через те їм тепер щось привиджується. Але все ж таки батько Мар’яни, священик о. Петро Кобаль, зауважив, якщо знову побачать ту особу на хмаринці, то щоб перехрестили її й себе.

Того ж таки вечора дівчатка пішли до дитячого садка за Оленчиною сестричкою і знову побачили ту саму пані на хмаринці, яка тепер невідступно супроводжувала їх у дорозі. Діти перехрестили її – як учив о. Петро – світла пані посміхнулася у відповідь і сама перехрестилася. Тоді дівчата зважилися запитати її, хто вона така. У відповідь почули дві назви: одна дівчина почула, що звати цю пані “Пресвята Діва”, а друга – “Пречиста Діва Марія”.
Повертаючись із дитячого садка, діти знову побачили цю світлу Особу. На цей раз свята Особа вже супроводжувала їх у товаристві двох Ангелів.

Пресвята Діва просить на місці Її з’яви молитися Вервицю і часто приступати до сповіді і Євхаристії. Папа Іван Павло II у грудні 2002 року прийняв на аудієнції делегацію з Джублика на чолі з єпископом Іваном Маргітичом благословив дівчаток візіонерок. 22 грудня 2005 владика Мілян освячує в Джублику каплицю Матері Божої. 25 грудня 2004 Від Львова до Джублика проклали Хресну Дорогу Єдності. Освячували Хресну Дорогу о. єромонах Василь Вороновський студит, о. єромонах Йосафат Воротняк ЧСВВ, о. єромонах Михайло Коваль ЧНІ і о. єромонах Атанасій Чийпеш СПБ. Перший та останній Хрести закровоточили.

Оцініть статтю:
[Голосів: 1 Оцінка: 5]
Рубрика:
Таємниці
https://narodne.site/

Narodne - український інтелектуальний, науково-пізнавальний ресурс, створений для ерудитів. Публікуємо цікаві статті, розповідаємо про історії минулого, висвітлюємо і аналізуємо визначні події та особистостей, котрі мають значення в культурному і глобальному масштабах.

Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x